Число № 2.1997
стор. 14


Лев. 1974. Гончарна пластика. Кольорова полива..


П. Ганжа

Іван Білик


НЕДАЛЕКО ВІД Ворскли, при річечці Тарапуньці розляглося багате містечко Опішне, велика частина якого розташована на плоскогір'ї, а решта розкинулась на мальовничих пагорбах та глибоких балках. Свого часу професор Земятченський досить поетично описав тутешню красу - високі береги, порізані численними глибокими балками з поодинокими вкритими густим лісом вершинами, заплавну долину Ворксли з її луками, серед яких дерева деінде купчилися цілими перелісками, а сама звивиста Ворскла то пропадала в зелені луків, то знову виблискувала на сонці. Засновано містечко Опішне, як вважають учені, близько XII ст: У ХУІІ ст. воно входило до числа сотенних полкових міс-течок. 1668 року тут було об-рано гетьманом Дорошенка, тут вбито Брюховецького. І донині ще збереглися сліди древнього городища. На 1903 рік нараховували вже біля шести тисяч людності. Окрасою цього гончарного центру було сім православних церков. "Опошнянські вироби, - писав професор у книзі "Каолинитовьія образования южной Россіи" (1896 р.), - що вирізняються великою різноманітністю форм, ри-сунка, а також великою витонченістю, здобули собі слави на широкому просторі півдня Росії й розвозяться до берегів Чорного моря. Тут виготовляють не тільки сам простий посуд, необхідний у господарстві, як-от горшки різних розмірів, миски, кухлі, але й горшки на квіти, вазоч-ки на букети, глеки найвибагливішихформ, сірничниці, кадильниці (для ладану), чайні чашки й навіть письмове приладдя із зображеннями левів та інших страшних звірів. Крім того, тут виготовляють вогнетривку цеглу й кахлі."


На головну сторінку

Copyright © 2004-2008, "Народне мистецтво"
Національна Спілка Майстрів Народного Мистецтва України
Київ, Україна