Число № 2.1997
стор. 44


Ольга ТИШКОВЕЦЬ. Буйність. 1995. Папір, гуаш.


Л. Майба

Два крила у Новобранця


МАЛЮВАТИ ВІН ЛЮБИВ завжди — скільки себе пам'ятає. Змалечку в батьківській хаті розцяцьковував геть усе, що потрапляло під руки. А затим у школі перекази і твори не писав словами, а переповідав зміст малюнками, за що й карали його педагоги незадовільними оцінками. Вчився слабенько, проте до фанатизму був закоханий в історію, яку пізнавав на уроках та самотужки - з книжок і розповідей старих людей. А ще бентежили уяву біленькі хатки з квітниками попід вікнами, тиха гладінь ставка, звивисті вулички села Березоточі Лубенського району на Полтавщині, де він народився. На околиці, в неозорий степ, часто тікав од буднів життя. Якось прочитав: писав ще Геродот у сиву давнину, що саме десь у цій рідній місцевості було прекрасне місто Гелон — скіфська столиця. Загорівся звісткою та заходився власноруч робити розкопки. І так захопився, що став неабияким археологом-аматором. Пристрасть ота його не залишає протягом життя. Але не золото-срібло Іван Новобранець шукає, як більшість, що полює за скарбами. Він радіє кожному віднайденому і припалому пилом черепку, уламкові стріли чи сагайдака, ядрам, старовинним пляшкам — різним речам. А ще в ранньому віці звабили Іванка українські пісні, які слухав би повік — не наслухався! Нотної грамоти його навчив улюблений учитель Падалка І.І., котрий свого часу вчився в Київській консерваторії разом з Андрієм Штогаренком.


На головну сторінку

Copyright © 2004-2008, "Народне мистецтво"
Національна Спілка Майстрів Народного Мистецтва України
Київ, Україна