Число № 31-32 (3-4).2005
стор. 15




Ю. Лащук

ЗАХІДНОПОДІЛЬСЬКІ ОСЕРЕДКИ XIХ - XX СТ.


У монографії „Кераміка" Ю. Лащук (1969) найбільшу увагу відводив ХІХ століттю, як найпродуктивнішому періодові гончарства України. Аналізуючи стан західноподільської народної кераміки на початку ХХ ст. Олена Дяків пише, що тоді нараховувалося 35 її центрів. Авторка дає характеристику найвизначніших осередків. Кращі вироби демонстрували на етнографічних та промислових виставках у Львові (1877, 1894) й Тернополі. Тому сприяли поклади високоякісних глин краю і малоземелля селян. Деякі осередки діяли до 50-х років, а з 60-х починається масовий випуск фабрично-заводської продукції і скорочення гончарних промислів. У 70-х рр. зникає промисел у Товстому Гусятинського р-ну, в Заліщицькому районі, в Копиченцях, Підгайцях, Бережанах, Струсові, Теребовлі. Зберігся він лише в с. Гончарівка Монастирського р-ну, де у 80-х рр. займалося 15 родин, а нині - 4. Автор звертає увагу на комплекс чинників, що обумовили своєрідність композиційних, декоративних характеристик творчого доробку родин гончарів, проаналізував корпус творів, у яких дотримано традиційних формотворчих принципів.


На головну сторінку

Copyright © 2004-2006, "Народне мистецтво"
Національна Спілка Майстрів Народного Мистецтва України
Київ, Україна