Число № 33-34 (1-2).2006
стор. 28





Анатолій Шевчук

ГЛИНЯНА КОЗІЯНА
ЛЕСІ ДЕНИСЕНКО-ЄРЕМЕНКО


Історик образотворчого мистецтва Анатолій Шевчук, аналізуючи зроблене династійною гончарівною пані Лесею доскіпується, в чому криється вартісність глиняних скульптур домашнього та лісового світу, матеріалізованому в творчому доробку мисткині, і дає відповідь. Кожен її образ (коза, цап, лев, півень, кіт і т.ін.) утримується в сюжетній канві української народної казки, прислів’я чи приказки. Кожна пляма-тінь її зооморфної композиції спрямовується до історичного русла національних звичаїв і традицій. Новочасній майстрині притаманна персоніфікована необароковість народних засобів вираження та шляхетна стилістична орнаментальність. Образне фігуративне мислення такого роду може викристалізуватися лише в народних родинних «університетах» гончарів. Саме такий у повоєнні роки заснував у Василькові поблизу Києва Григорій Денисенко, Лесин батько. Хоч сама вона — випускниця славетного Київського політехнічного, нове прочитання українських тем мовою її гончарювання, благословив своїми духовними настановами він, видатний український гончар.


На головну сторінку

Copyright © 2004-2006, "Народне мистецтво"
Національна Спілка Майстрів Народного Мистецтва України
Київ, Україна