Число № 33-34 (1-2).2006
стор. 61


Два птахи українського гончарства - Олександр Ганжа і Олександра Селюченко.


Олександр Фисун

ДРАМА ТВОРЧОЇ ДУШІ

Олександра Селюченко уславила українське мистецтво в цілім світі, серед таких видатних імен як О. Ночовника, К. Білокур, О. Ганжі, М. Приймаченко, І. Білика. Неначе все гончарське Опішне (Полтавщина) минулих віків заповіло майстрині всі умільства ліплення народної іграшки в глині, всі секрети стилю цього гончарського села, все розмаїття тем та образів, розкіш пластичних тонкощів. Одержавши науку цього рукомесла від батьків, Олександра ще закінчила при Опішненському заводі кераміки дворічну школу і все життя віддала цьому заводові. До праці ставилася як до творчого процесу, а керівництво вимагало лише планів на конвеєрному потоці. Вона чула гончарну прамову предків, в ній бурхали архетипічні джерела, та її брутально виштовхнули на пенсію. Високоестетичний канон істинності і мистецтва не допускали до заводу. Тож і учнів у пані Олександри за таких умов не було. З колегою Іваном Біликом їх єднає висока майстерність і стоїстична самопосвята гончарському ремеслу. Так само із Олександром Ганжею, її духовним побратимом. Для України Олександра Селюченко — ще не осмислена і не оцінена національним загалом.




На головну сторінку

Copyright © 2004-2006, "Народне мистецтво"
Національна Спілка Майстрів Народного Мистецтва України
Київ, Україна