Значення українських орнаментів у вишивці

Орнамент української вишивки складається з кількох великих груп мотивів: геометричних, рослинних, зооморфних (тварини й птахи) та антропоморфних (стилізована людська постать). Частина з них у народній традиції мала обрядовий зміст, але єдиного «словника», де кожен знак має одне значення, не існує. Найчесніше читати орнамент так: що це за мотив, як його називали в селі, де він трапляється і які тлумачення пропонують етнографи.

Чому зі значеннями треба обережно

Про символіку вишивки написано дуже багато, і значна частина цих текстів — пізні домисли. Дослідники називають дерево життя, берегиню і солярні знаки серед давніх символів, що трималися у вишивці до кінця XIX століття. Водночас дослідниця народного вбрання Оксана Косміна нагадує: ще Олена Пчілка у вступі до свого альбому 1876 року вважала український орнамент суто декоративним. Косміна також називає міфом популярне тлумачення квадрата чи ромба з крапкою як «засіяного поля» і пов’язує його з радянським археологом Борисом Рибаковим.

Тож у цій статті ми розрізняємо три шари:

• назви мотивів, зафіксовані в селах, — найнадійніше, що ми маємо;
• тлумачення етнографів і мистецтвознавців — подаємо саме як тлумачення;
• сучасні «езотеричні» прочитання («енергія», «код нації», «космічні знаки») — позначаємо окремо як сучасні.

Геометричні мотиви

Геометрія — найдавніший і найпоширеніший шар орнаменту. Як вважають дослідники, саме геометричні візерунки зберегли давніші знаки, а рослинні з’явилися пізніше. Найчастіше трапляються прямі й косі хрести, квадрати, ромби, трикутники, восьмикутні зірки, зигзаги й меандри.

Ромб. Найпопулярніша версія пов’язує його з родючістю та землею, а ромб, поділений хрестом на чотири частини з крапками всередині, — із засіяним полем. Інші автори бачать у ньому просто зручну для лічильних технік форму, яка виникає сама собою, коли нитку кладуть по діагоналі. Обидві версії мають право на існування.

Восьмикутна зірка. Один з найпоширеніших мотивів — на Поліссі з ромбів, восьмикутних зірок і ламаних ліній складаються цілі композиції. Назви різняться: «зірка», «ружа»; слово «восьмирожка» — радше сучасне побутове, у фаховій літературі пишуть «восьмикутна зірка». Детально про мотив — на сторінці восьмирожка.

Хвиляста лінія і меандр. Неперервна «кривулька» або «безконечник» зазвичай іде облямівкою. Найчастіше її тлумачать як знак води чи нескінченності життя; це тлумачення популярне, але документальних свідчень того, що його так розуміли самі вишивальниці, мало.

Хрест. Прямий хрест у християнську добу сприймали насамперед як християнський знак; давніші «сонячні» прочитання — це вже реконструкції дослідників.

Рослинні мотиви

Рослинний орнамент у вишивці буває двох типів. Старший — рослинно-геометричний: дерево, гілка чи листок, зведені до ламаних ліній. Серед таких мотивів — ламане дерево, гілку, калину, гарбузове листя, берізку. Молодший — натуралістичний: троянди, грона, гілочки з ягідками, що поширилися разом із хрестиком на межі XIX–XX століть.

Дерево життя. Деревце, що виростає з вазона чи горбика, з симетричними гілками й птахами обабіч, — один із найвідоміших мотивів на рушниках. Етнографи пов’язують його з уявленнями про світове дерево і продовження роду. Читайте більше на сторінці дерево життя.

Хміль і виноград. Грона винограду, хмелю, гілочки з ягідками і квітками — типові для Київщини. Хміль у народних, зокрема весільних, піснях часто постає образом молодості, кохання і веселощів, тож його поява на святковому вбранні виглядає логічно. Про мотив — на сторінці хміль.

Калина, барвінок, «сосонка». Ці назви трапляються в описах регіональних орнаментів: «сосонка, зорі, яблунька» — на Середній Наддніпрянщині, «рожі, хміль, барвінок, берізки, гусячі лапки, сливки» — на Київщині, Чернігівщині й Поліссі. Барвінок і калина мають багате значення у фольклорі, але переносити пісенну символіку на кожен вишитий листочок треба обережно.

Зооморфні мотиви

Тварини й птахи в українській вишивці трапляються значно рідше, ніж геометрія чи рослини, — на цьому наголошують дослідники. Часто вони стилізовані настільки, що впізнаються лише за назвою.

• «Волові очі», «конячі голови», «оленячі роги» — так називали геометричні мотиви на Волині й Поліссі. Це назви за схожістю форми; чи стоїть за ними культ тварин, сказати напевно не можна.
• Птахи — пави, голуби, півні — частіше з’являються на рушниках, нерідко парами обабіч дерева. На рушниках, вишитих хрестиком у XX столітті, популярні півні, яких зазвичай тлумачать як знак світанку, пробудження і родинного щастя.
• «Зозульки», «бджілки», «павучки» — назви дрібних мотивів, які не обов’язково зображують саму комаху чи птаха.

Антропоморфні мотиви

Стилізована жіноча постать із піднятими або опущеними руками — так звана «берегиня» — найвідоміший і найсуперечливіший мотив цієї групи. Відомі людські фігури з ромбоподібним тулубом і хрестоподібною головою. Частина етнографів пов’язує такі зображення з давніми аграрними культами і культом матері, але це тлумачення, а не задокументоване уявлення самих вишивальниць.

Сама назва «берегиня» для цього мотиву — пізня: її ввели в обіг дослідники й письменники XX століття, а масовою вона стала наприкінці 1980-х, коли образ Берегині, за словами історикині Оксани Кісь, фактично створили заново. У селах такий мотив могли називати інакше. Детальніше — на сторінці берегиня.

Мотиви і тлумачення: зведена таблиця

Мотив	Тлумачення (за різними авторами)	Де трапляється
Ромб, ромб із крапками	Родючість, земля, «засіяне поле» (версія дискусійна)	Усі регіони, особливо Полісся, Поділля, Гуцульщина
Восьмикутна зірка	Сонце, світло; у християнську добу — Різдвяна зірка	Полісся, Поділля, Наддніпрянщина
Безконечник, хвиляста лінія	Вода, неперервність життя (популярне тлумачення)	Облямівки на сорочках і рушниках, повсюдно
Дерево життя	Світове дерево, рід, зв’язок поколінь	Рушники Наддніпрянщини, Поділля, Полтавщини
Хміль, виноград	Молодість, кохання, достаток (за фольклором)	Київщина, Полісся
Калина, барвінок	Дівоцтво, вірність, родина (за піснями)	Центральна Україна, хрестикова вишивка XX ст.
Птахи (пави, півні)	Весна, пробудження, пара, щастя	Рушники центральної України
«Оленячі роги», «волові очі»	Назва за формою; глибший зміст не доведений	Волинь, Полісся
Жіноча постать («берегиня»)	Мати, родючість, оберіг	Рушники, рідше сорочки

Таблиця узагальнює, а не встановлює правила: той самий мотив міг мати в сусідніх селах різні назви, а в одному селі — по-різному тлумачитися.

Кольори: що можна сказати певно

Дослідники зазначають, що кольори мають символічне значення, і виділяють сталі регіональні гами: чорну й червоно-чорну на Поділлі, біле по білому на Полтавщині, переважання червоного на Київщині та Середній Наддніпрянщині. Про те, як ці гами відрізняються, — у статті вишивка регіонів України.

Часто можна зустріти такий «ключ»:

• червоний — любов, життя, сонце, сила;
• чорний — земля, але й смуток, жалоба;
• білий — чистота, світло;
• зелений — весна, ріст, відродження.

Сприймайте ці тлумачення як народні асоціації, а не як правила. Кольорова гама дуже залежала від того, які нитки були під рукою: рослинні барвники з кори дуба чи вільхи, потім фабричні нитки й анілінові барвники в XIX столітті. Оксана Косміна пояснює регіональні палітри саме доступністю ниток. Наприклад, навколо чорних сорочок Борщівщини на Західному Поділлі існує легенда про вдів, які присягнули носити жалобу. Проте, за словами працівниці Тернопільського обласного краєзнавчого музею, такі сорочки вишивали «на всі випадки» — і до шлюбу, і на свята, і на щодень.

Сучасні тлумачення

Останні десятиліття додали до теми чимало нового: «генетичний код», «енергетичні обереги», таблиці «що вишити, щоб не хворіти». Деякі з цих ідей виросли з радянських і пізніших реконструкцій, деякі — з комерційних описів вишиванок. Вони можуть бути цікавими як сучасна народна творчість, але не є етнографічними фактами.

Якщо вишиваєте сорочку для себе, сміливо вкладайте в мотив власне значення. Просто не видавайте його за «прадавнє», якщо воно не має підтвердження в етнографічних описах.